присуджувати —
-ую, -уєш, недок., присудити, -суджу, -судиш, док., перех. 1》 кого на що, до чого, кому що, також з інфін. Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання (про суд). || з інфін. Вирішувати покарати когось у якийсь спосіб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
присуджувати —
ПРИСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., кого, що. 1. кого на що, до чого, кому що, також з інфін. Визнаючи когось винним, установлювати йому яку-небудь міру покарання (про суд).
Словник української мови у 20 томах
присуджувати —
ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм.
Словник синонімів української мови
присуджувати —
Прису́джувати, -джую, -джуєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
присуджувати —
ПРИСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., перех. 1. кого на що, до чого, кому що, також з інфін. Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання (про суд).
Словник української мови в 11 томах