притуляти —
ПРИТУЛЮВАТИ, притискати, пригортати; (до очей) наближати; (до стіни) приставляти; (двері) причиняти; (приказку) прикладати; (бездомного) давати притулок кому, поселяти; (на краю) примощувати; (на посаду) влаштовувати; (до чого) додавати, долучати, дотуляти; док.
Словник синонімів Караванського
притуляти —
-яю, -яєш і рідко притулювати, -юю, -юєш, недок., притулити, -тулю, -тулиш, док., перех. 1》 до кого – чого і без додатка.Щільно прикладати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось. || у сполуч. зі сл. до себе, до серця, до грудей і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
притуляти —
ПРИТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРИТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., кого, що. 1. до кого – чого і без дод. Щільно прикладати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось.
Словник української мови у 20 томах
притуляти —
притуля́ти / притули́ти горба́того до стіни́, жарт. Говорити щось недоречне, нелогічне і т. ін. або робити щось не те, що треба. (Маруся:) Ти вже почнеш чорт батька зна що вигадувать та притулять горбатого до стіни! (М. Кропивницький).
Фразеологічний словник української мови
притуляти —
ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
притуляти —
ПРИТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРИТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., перех. 1. до кого-чого і без додатка. Щільно прикладати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось.
Словник української мови в 11 томах
притуляти —
Притуля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. притули́ти, -лю, -лиш, гл. 1) Приставлять, приставить. Одрізана скиба од хліба, — вже її не притулиш. Ном. № 8890. 2) Давать пріютъ, пріютить. Одна дитина тільки з шістьох зосталася, — і того нігде притулити і прогодувати.
Словник української мови Грінченка