проказний

прока́зний 1

прикметник

від: прока́за

прока́зний 2

іменник чоловічого роду, істота

хвора людина

Значення в інших словниках

1. проказний — -а, -е. Прикм. до проказа. || у знач. ім. проказний, -ного, ч., рідко.Хворий на проказу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. проказний — ПРОКА́ЗНИЙ, а, е. Прикм. до прока́за; // у знач. ім. прока́зний, ного, ч.; прока́зна, ної, ж.; прока́зне, ного, с. Хворий на проказу. Втягуючи проказних в роботу, в суспільне життя, професор дає їм велику радість, дає їм змогу почувати себе людьми (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
3. проказний — ПРОКА́ЗНИЙ, а, е. Прикм. до прока́за; // у знач. ім. прока́зний, ного, ч., рідко. Хворий на проказу. Втягуючи проказних в роботу, в суспільне життя, професор дає їм велику радість, дає їм змогу почувати себе людьми (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 47).  Словник української мови в 11 томах