Орфографічний словник української мови

проникати

проника́ти

дієслово недоконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. проникати — див. ПРОДІСТАВАТИСЯ; п-к -АЮЧИЙ, що сягає, здатний сягнути, глибокосяжний, глибинний, інфільтраційний, п! ПРОЙМАЮЧИЙ.  Словник синонімів Караванського
  2. проникати — Проникнути, вклинюватися, вклинятися, затісуватися, пробиватися, пробиратися, пробуравлюватися, прогризатися, продиратися, прокрадатися, пролазити, пропихатися, проповзати, прориватися, проскакувати, проскрібатися, прослизати, просовуватися...  Словник синонімів Вусика
  3. проникати — -аю, -аєш, недок., проникнути і проникти, -кну, -кнеш; мин. ч. проник, -ла, -ло і проникнув, -нула, -нуло; док. 1》 Удаючись до хитрощів, обману і т. ін., спритно пробиратися, прокрадатися куди-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. проникати — Просякати, просякнути, просякти, усякати, усякти, повсякати, лізти, влазити, влізти, повлазити, залазити, залізти, позалазити, налазити, налізти, поналазити, пролазити, пролізти, попролазити, улазити, улізти, добуватися, добутися, подобуватися, див. прошмигувати  Словник чужослів Павло Штепа
  5. проникати — ПРОНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОНИ́КНУТИ, ПРОНИ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. прони́к, ла, ло і прони́кнув, нула, ло; док. 1. Удаючись до хитрощів, обману і т. ін., спритно пробиратися, прокрадатися куди-небудь.  Словник української мови у 20 томах
  6. проникати — проника́ти / прони́кнути в (саму́) ду́шу (в се́рце, до се́рця) кого, кому і без додатка. 1. Доходити до розуміння стану, почуттів, думок кого-небудь.  Фразеологічний словник української мови
  7. проникати — ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка...  Словник синонімів української мови
  8. проникати — ПРОНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОНИ́КНУТИ і ПРОНИ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. прони́к, ла, ло і прони́кнув, нула, ло; док. 1. Удаючись до хитрощів, обману і т. ін., спритно пробиратися, прокрадатися куди-небудь.  Словник української мови в 11 томах