проривати — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

проривати — 1. (мішок) продірявлювати; (греблю) розмивати, руйнувати; (фронт) прориватися через; (город) прополювати; (грядку) проріджувати; 2. (канал) викопувати, прокопувати. Словник синонімів Караванського
проривати — див. рвати Словник синонімів Вусика
проривати — I -аю, -аєш, недок., прорвати, -рву, -рвеш, док., перех. 1》 Пробивати, продавлювати в чому-небудь, що рветься, отвір або дірку; продірявлювати. || Розривати, розділяти на частини. || перен. Порушувати (звичайно тишу), заповнюючи все довкола (про звуки). Великий тлумачний словник сучасної мови
проривати — ПРОРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОРВА́ТИ, рву́, рве́ш, док., що. 1. Пробивати, продавлювати в чому-небудь, що рветься, отвір або дірку; продірявлювати. Написав [о. Словник української мови у 20 томах
проривати — Ає, недок., прорвати, -ало, док. 1. Почати бурхливо виявляти емоції. Після такого я просто не витримала і мене прорвало на сльози. 2. Почати багато говорити. Що це тебе так прорвало? То сидів і мовчав, а тепер рот не закриєш. Словник сучасного українського сленгу
проривати — ПРОРІ́ДЖУВАТИ (видаляти з рядків посіяних рослин зайві; взагалі видаляти рослини, усувати гілки у гущині, заростях), ПРОЧИЩА́ТИ, ПРОРІ́ЗУВАТИ (ПРОРІЗА́ТИ) спец., ПРОТЕРЕ́БЛЮВАТИ діал. Словник синонімів української мови
проривати — Прорива́ти, -ва́ю, -ва́єш; прорва́ти, -рву́, -рве́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
проривати — ПРОРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОРВА́ТИ, рву́, рве́ш, док., перех. 1. Пробивати, продавлювати в чому-небудь, що рветься, отвір або дірку; продірявлювати. Написав [о. Словник української мови в 11 томах
проривати — I. Прорива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. прорвати, -рву, -рве́ш, гл. 1) Прорывать, прорвать. Нащо ж ти, доню, стелю проривала? Чуб. V. 341. Водиця гребельку прорвала. О. 1861. IV. 62. Болячка набрякла, та й прорвала і потік бруд. Словник української мови Грінченка