публічно —
Присл. до публічний 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
публічно —
ПУБЛІ́ЧНО. Присл. до публі́чний 1. Тільки серйозна праця над собою може дати право виступати публічно (М. Коцюбинський); – От ви й скажіть їм, що це неправда, – сумно усміхнувся секретар, знаючи наперед...
Словник української мови у 20 томах
публічно —
публічно: ◊ ви́білити публічно → вибілити
Лексикон львівський: поважно і на жарт