підкоряти

підкоря́ти

дієслово недоконаного виду

рідко

Значення в інших словниках

1. підкоряти — (нарід) завойовувати, поневолювати, уярмлювати, ставити на коліна; (природу) СКОРЯТИ, запрягати, загнуздувати; (своїй волі) підпорядковувати, ід. брати в шори, жм. підхиляти <�підвертати> під себе.  Словник синонімів Караванського
2. підкоряти — див. перемагати; підкорювати  Словник синонімів Вусика
3. підкоряти — -яю, -яєш і рідко підкорювати, -юю, -юєш, недок., підкорити, -корю, -кориш, док., перех. 1》 Силою захоплювати країну, місто і т. ін., встановлюючи свою владу; завойовувати (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підкоряти — хохл. (подчінять) скоряти скорювати, скорити, поскорювати, упокорювати, упокорити, повпокорювати, підбивати, підбити, попідбивати.  Словник чужослів Павло Штепа
5. підкоряти — ПІДКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПІДКО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОРИ́ТИ, корю́, ко́риш, док., кого, що. 1. Силою захоплювати країну, місто і т. ін., встановлюючи свою владу; завойовувати (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
6. підкоряти — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. підкоряти — ПІДКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПІДКО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОРИ́ТИ, корю́, ко́риш, док., перех. 1. Силою захоплювати країну, місто і т. ін., встановлюючи свою владу; завойовувати (у 1 знач.).  Словник української мови в 11 томах