Орфографічний словник української мови

підпарубочий

підпарубо́чий

іменник чоловічого роду, істота

підліток

діал.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. підпарубочий — -чого, ч., діал. Підліток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. підпарубочий — ПІДПАРУБО́ЧИЙ, чого, ч., діал. Підліток. А хлопці та підпарубочі, котрим із-за людей нічого не видко, так аж на верби позлазили і вкрили їх, мов ті галки... (Г. Квітка-Основ'яненко); Один з них був не парубок, а прямо підпарубочий, літ, може, шістнадцять.  Словник української мови у 20 томах
  3. підпарубочий — ПІ́ДЛІТОК (хлопчик або дівчинка 12-16 років — перехідного між дитинством і юнацтвом віку), НЕДО́ЛІТОК, НЕДО́РО́СТОК розм., ПІДРО́СТОК розм., ВИ́РОСТОК діал.; ПІВПА́РУБОК розм., ПІВПАРУБЧА́К розм., ПІДПА́РУБОК розм., ПІДПАРУБЧА́К розм., ПАРУБІ́ЙКО розм.  Словник синонімів української мови
  4. підпарубочий — ПІДПАРУБО́ЧИЙ, чого, ч., діал. Підліток. А хлопці та підпарубочі, котрим із-за людей нічого не видко, так аж на верби позлазили і вкрили їх, мов ті галки… (Кв.-Осн., II, 1956, 174).  Словник української мови в 11 томах
  5. підпарубочий — Підпарубочий, -чого ж. Молодой парень, подросток. К. ДС. 4. Двоє хлопців підпарубочих. Г. Барв. 8. Зараз скочили підпарубочі, що напоготові стояли. Федьк. Вмер тогді, як я ще підпарубочим був. Кв.  Словник української мови Грінченка