Орфографічний словник української мови

піфагореїзм

піфагореї́зм

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. піфагореїзм — -у, ч. Об'єктивно-ідеалістичний напрям у давньогрецькій філософії, представники якого вважали число першоосновою світу і сутністю речей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. піфагореїзм — ПІФАГОРЕЇ́ЗМ, у, ч. Ідеалістичний напрям у давньогрецькій філософії, представники якого вважали число першоосновою світу і сутністю речей.  Словник української мови у 20 томах
  3. піфагореїзм — Об’єктивно-ідеалістичний напрям у давньогрецькій філософії, що його заснував у 6 ст. до н. е. філософ і математик Піфагор (звідси й назва). Прихильники...  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. піфагореїзм — ПІФАГОРЕЇЗМ — напрям античної філософської думки, започаткований діяльністю Піфагора; проіснував у різних модифікаціях майже тисячу років. Зазвичай розрізняють: 1) ранній Π. (VI — серед. IV ст. до н.е.); 2) П. Старої Академії (IV ст. до н.е.  Філософський енциклопедичний словник
  5. піфагореїзм — ПІФАГОРЕЇ́ЗМ, у, ч. Ідеалістичний напрям у давньогрецькій філософії, представники якого вважали число першоосновою світу і сутністю речей.  Словник української мови в 11 томах