розводити —
Буду з тобою на бобах розводити: тобто: буду все дуже ясно говорити; походить з того, що колись у школах вчили рахувати на бобах [IX]
Словник з творів Івана Франка
розводити —
[розводиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи
Орфоепічний словник української мови
розводити —
-джу, -диш, недок., розвести, -веду, -ведеш, док., перех. 1》 Приводити кожного у певне місце. 2》 Віддаляти одне від одного, примушуючи їх розійтися в різні боки. || розм. Примушувати припинити суперечку, помиритися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розводити —
РОЗВО́ДИТИ, джу, диш, недок., РОЗВЕСТИ́, веду́, веде́ш, док. 1. кого, що. Приводити кожного у певне місце. Коли старшини уже розводили підрозділи по палатках, Світличному раптом здалось, що навколишні гори все ще продовжують співати (О.
Словник української мови у 20 томах
розводити —
Джу, -диш, недок., розвести, -ду, -деш, док. 1. Переконати в чомусь, випросити щось. Після одного з таких виступів, допоки слухачі, випавши в осад, ще не зреагували, куди їм бігти за автографами...
Словник сучасного українського сленгу
розводити —
(-джу, -диш) недок., кого, (на що), мол. Обдурювати когось. Я знаю кілька веселих дівок, котрі геть не тямлять не лише у психоаналізі, а взагалі мало що тямлять, але ти ба, дуже непогано заробляють, розводячи на психоаналіз лохів (ПіК, 2001, № 25). БСРЖ, 497.
Словник жарґонної лексики української мови
розводити —
розво́дити / розвести́ пари́ (па́ру). 1. Бути готовим у першу-ліпшу хвилину вирушити в дорогу. Там же стояв, розводячи пари, другий пароход (пароплав) з вуглем (вугіллям) (Леся Українка); У депо блискучий, чистий паровоз розвів пари. (Н. Забіла). 2. нак.
Фразеологічний словник української мови
розводити —
РОЗВО́ДИТИ, джу, диш, недок., РОЗВЕСТИ́, веду́, веде́ш, док., перех. 1. Приводити кожного у певне місце. Коли старшини уже розводили підрозділи по палатках, Світличному раптом здалось, що навколишні гори все ще продовжують співати (Гончар, Новели...
Словник української мови в 11 томах
розводити —
Розво́дити, -джу, -диш сов. в. розвести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Разводить, развести, разлучать, разлучить. Хто нас розведе, то з ума зведе. Чуб. V. 260. 2) Разводить, развести (мужа съ женой).
Словник української мови Грінченка