розносити —
I [розносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи, недок. II [розноситие] -ноушу, -осиеш; нак. -оси, -ноус'іт', док.
Орфоепічний словник української мови
розносити —
I рознос`итидив. розношувати. II розн`осити-ошу, -осиш, недок., рознести, -су, -сеш; мин. ч. розніс, -несла, -ло; док., перех. 1》 Носячи, доставляти що-небудь багатьом у різні місця. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розносити —
РОЗНОСИ́ТИ див. розно́шувати. РОЗНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., РОЗНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. розні́с, несла́, ло́; док., кого, що. 1. що. Носячи, доставляти що-небудь багатьом у різні місця.
Словник української мови у 20 томах
розносити —
лиха́ годи́на но́сить / розноси́ла (понесе́) кого, зневажл. Уживається для вираження незадоволення з приводу того, що хтось десь блукає, ходить, своєчасно не приходить, коли на нього чекають. (Тишко:) Давайте вечеряти! (Палажка:) Дивись, який командир!...
Фразеологічний словник української мови
розносити —
РОЗНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., РОЗНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. розні́с, несла́, ло́; док., перех. 1. Носячи, доставляти що-небудь багатьом у різні місця. Молоді хлопці й дівчата бігають в проходах межи лавками, розносячи воду, напої (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
розносити —
Розно́сити, -шу, -сиш сов. в. рознести, -су, -сеш, гл. 1) Разносить, разнести. Людям роботу розніс і роздав. Щог. В. 51. 2) Разносить, разнести, развѣять. Їх вітер як полову, і буря, мов солому, рве, розносить. К. Іов. 4 6. Гей!...
Словник української мови Грінченка