розпочати

розпоча́ти

дієслово доконаного виду

Значення в інших словниках

1. розпочати — [розпочатие і роспочатие] -поучну, -чнеш, -чнеимо, -чнеите; мин. -аў, -ала; нак. -чни, -поучн'іт'  Орфоепічний словник української мови
2. розпочати — див. розпочинати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпочати — РОЗПОЧА́ТИ див. розпочина́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. розпочати — ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін.  Словник синонімів української мови
5. розпочати — РОЗПОЧА́ТИ див. розпочина́ти.  Словник української мови в 11 томах