Орфографічний словник української мови

розтрушувати

розтру́шувати

дієслово недоконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. розтрушувати — -ую, -уєш, недок., розтрусити, -ушу, -усиш, док., перех. 1》 Розкидати, розстеляти рівним шаром. || Розсипати трусячи. || Розгортаючи, розпрямляючи, струшувати. 2》 Губити, розсипати, розливати по дорозі (від тряски). || безос. || розм. Нерозумно. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розтрушувати — РОЗТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., що. 1. Розкидати, розстеляти рівним шаром. – Нехай в нашій хаті буде свято, – говорив Антон, старанно розтрушуючи сіно (С.  Словник української мови у 20 томах
  3. розтрушувати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. розтрушувати — Розтру́шувати, -шую, -шуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розтрушувати — РОЗТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех. 1. Розкидати, розстеляти рівним шаром. — Нехай в нашій хаті буде свято,— говорив Антон, старанно розтрушуючи сіно (Чорн., Визвол.  Словник української мови в 11 томах