розтуляти —
(розводити на відстань щось зімкнуте) рознімати, (повіки) розплющувати, розмикати, (рота) роззявляти, (зуби) розціпляти.
Словник синонімів Полюги
розтуляти —
-яю, -яєш і рідше розтулювати, -юю, -юєш, недок., розтулити, -тулю, -тулиш, док., перех. 1》 Розтискати, розмикати що-небудь стиснуте, зімкнуте. || Розпрямляти, розслабляти що-небудь складене, зігнуте, стулене. Розтуляти рот. 2》 розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розтуляти —
РОЗТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідше РОЗТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., що. 1. Розтискати, розмикати що-небудь стиснуте, зімкнуте. – Розмов – мало, – майже не розтуляючи рота, сказав він (Ю.
Словник української мови у 20 томах
розтуляти —
ВІДКРИВА́ТИ (знімаючи, відгортаючи якесь накриття, заслону з кого-, чого-небудь, робити його видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИ, ВІДСЛОНЯ́ТИ, ВІДСЛО́НЮВАТИ, ВІДТУЛЯ́ТИ, РОЗТУ́ЛЮВАТИ, РОЗТУЛЯ́ТИ, РОЗХИЛЯ́ТИ, ОГО́ЛЮВАТИ, ОГОЛЯ́ТИ. — Док.
Словник синонімів української мови
розтуляти —
Розту́лювати, -ту́люю, -люєш і розтуля́ти, -ля́ю, -ля́єш; розтули́ти, -тулю́, -ту́лиш, -ту́лять
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розтуляти —
РОЗТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідше РОЗТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., перех. 1. Розтискати, розмикати що-небудь стиснуте, зімкнуте. — Розмов — мало,— майже не розтуляючи рота, сказав він (Шовк.
Словник української мови в 11 томах