розучити

розучи́ти

дієслово доконаного виду

Значення в інших словниках

1. розучити — див. розучувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. розучити — РОЗУЧИ́ТИ див. розу́чувати.  Словник української мови у 20 томах
3. розучити — ВИВЧА́ТИ (прочитуючи що-небудь, намагатися запам'ятати), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ЗАВЧА́ТИ, ЗАУ́ЧУВАТИ, ВИУ́ЧУВАТИ, РОЗУ́ЧУВАТИ, ЗУБРИ́ТИ розм., ВИЗУ́БРЮВАТИ розм., ВИЗУ́ДЖУВАТИ розм., ТОВКТИ́ розм. рідко (механічно). — Док.  Словник синонімів української мови
4. розучити — РОЗУЧИ́ТИ див. розу́чувати.  Словник української мови в 11 томах