роса —
[роса] -си, д. і м. роус'і, мн. росие, рос
Орфоепічний словник української мови
роса —
-и, ж. Краплі води, що осідають на поверхні ґрунту, рослин та інших предметів, коли з ними стикається охолоджений приземний шар повітря. || Мокра від таких крапель трава. || Пора доби, коли осідають такі краплі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
роса —
РОСА́, и́, ж. Краплі води, що осідають на поверхні ґрунту, рослин та інших предметів, коли з ними стикається охолоджений приземний шар повітря. Поки сонце зійде, роса очі виїсть (Номис); Ліс ще дрімає в передранішній тиші...
Словник української мови у 20 томах
роса —
роса́ : ◊ з роси́ і води́, з вели́кої калаба́ ні жарт. вітання з нагоди дня народження (м, ср, ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
роса —
Заки сонце зійде, то роса очі виїсть. Нарікання безнадійного чоловіка в розпуці. Діти, то Божа роса. Діти, то Боже благословення. Майська роса коням краще вівса. Після довгої зими коням більше хочеться свіжої весняної трави, ніж минулорічного вівса.
Приповідки або українсько-народня філософія
роса —
Краплі води, що осідають на поверхні ґрунту, рослинах, предметах; утворюється внаслідок конденсації водяної пари з повітря.
Універсальний словник-енциклопедія
роса —
з роси́ та з води́ кому. Уживається як побажання удачі, щастя, благополуччя. Нехай же щастить нашому ювілярові! Нехай ніколи не цурається його творче натхнення! З роси йому та з води! (З газети); З роси та з води Вам, дорогий Володимире Кириловичу!...
Фразеологічний словник української мови
роса —
Роса́, -си́; ро́си, рос і ріс
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
роса —
РОСА́, и́, ж. Краплі води, що осідають на поверхні грунту, рослин та інших предметів, коли з ними стикається охолоджений приземний шар повітря.
Словник української мови в 11 томах