свербіти —
(в горлі) лоскотати; НЕОС. П. кортіти; ЖМ. бентежити, непокоїти; (під серцем) нити.
Словник синонімів Караванського
свербіти —
-бить, недок. 1》 Відчувати свербіж (про тіло і його частини). || безос. || Викликати відчуття свербежу (про рани, що загоюються, прищі і т. ін.). || рідко. Давати відчуття тупого болю; нити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
свербіти —
СВЕРБІ́ТИ, би́ть, недок. 1. Відчувати свербіж (про тіло і його частини). Борода свербіла після голення (М. Коцюбинський); Свербить спина тая, що немає сил терпіти (О. Копиленко); – Очі мої під пов'язкою неймовірно свербіли (Ю. Яновський); // безос.
Словник української мови у 20 томах
свербіти —
Бить, недок. Бути терміново необхідним. Тобі що, свербить? Чого дзвониш о третій ночі?
Словник сучасного українського сленгу
свербіти —
(аж) ву́ха в’я́нуть (свербля́ть) у кого, рідше кому і без додатка. Кому-небудь неприємно, гидко чути, слухати що-небудь. Говорять увесь час (галичани-емігранти) по-російськи, але з таким “акцентом”, що..
Фразеологічний словник української мови
свербіти —
СВЕРБІ́ТИ, би́ть, недок. 1. Відчувати свербіж (про тіло і його частини). Борода свербіла після голення (Коцюб., І, 1955, 40); Свербить спина тая, що немає сил терпіти (Коп., Лейтенанти, 1947, 5); — Очі мої під пов’язкою неймовірно свербіли (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах
свербіти —
Свербіти, -блю, -биш гл. Зудѣть, чесаться. Свербить долоня проти чогось. Ном. № 306. Ви мені і за вухом не свербите — мнѣ до васъ дѣла нѣтъ, я совершенно къ вамъ равнодушенъ. Мир. Пов. I. 159.
Словник української мови Грінченка