Значення в інших словниках
-
світильник —
-а, ч. 1》 Прилад для освітлення у вигляді лампади, плошки, куди наливають олію і вставляють гніт. 2》 Те саме, що свічник. 3》 Великий освітлювальний прилад, а також арматура до нього. 4》 Оздоблена свічка, яку тримає світилка на весіллі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
світильник —
Світич, світач, смолоскип, світище, див. світоч, факел, фара, фонар, ліхтар
Словник чужослів Павло Штепа
-
світильник —
СВІТИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Прилад для освітлення – електричний або у вигляді лампи, плошки, куди наливають горючу рідину і вставляють ґніт. Данило сидів біля столу над книгою і так уважно читав, що й не помітив, як обгорів ґніт, як чадів світильник (А.
Словник української мови у 20 томах
-
світильник —
ЛА́МПА (прилад для освітлення), ЛАМПА́ДА заст., поет., ПО́СВІТ діал.; СВІТИ́ЛЬНИК (великий); ЛІХТА́Р (освітлювальний прилад, у якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо); ШАХТА́РКА (шахтарський ліхтар); ПЛАФО́Н (електричний з абажуром).
Словник синонімів української мови
-
світильник —
СВІТИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Прилад для освітлення у вигляді лампади, плошки, куди наливають олію і вставляють гніт. Данило сидів біля столу над книгою і так уважно читав, що й не помітив, як обгорів гніт, як чадів світильник (Хижняк...
Словник української мови в 11 томах
-
світильник —
Світильник, -ка м. 1) Украшенная свѣча, которую світилка держитъ на свадьбѣ. 2) Подсвѣчникъ. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка