селянка —
[сеил’анка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок
Орфоепічний словник української мови
селянка —
-и. Жін. до селянин.
Великий тлумачний словник сучасної мови
селянка —
СЕЛЯ́НКА, и, ж. Жін. до селяни́н. Поки перепрягали коні, старенька селянка бабуся внесла нам обід, тривний, смачний і недорогий (І. Нечуй-Левицький); На станції людей було небагато, здебільшого селянки, що їхали в Борисівку на базар (П. Автомонов).
Словник української мови у 20 томах
селянка —
СЕЛЯ́НКА, и, ж. Жін. до селяни́н. Поки перепрягали коні, старенька селянка бабуся внесла нам обід, тривний, смачний і недорогий (Н.-Лев., II, 1956, 391); На станції людей було небагато, здебільшого селянки, що їхали в Борисівку на базар (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 162).
Словник української мови в 11 томах