скупо —
Присл. до скупий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скупо —
СКУ́ПО. Присл. до скупи́й. Жив він собі тихо, скупо; оженився на такій же скупій, як і сам, панночці, – та й складали добро (Панас Мирний); Щороку оране поле покривалося лише скупо .. травою, а більше стирчало бур'янами (Н.
Словник української мови у 20 томах
скупо —
СКУ́ПО. Присл. до скупи́й. Жив він собі тихо, скупо; оженився на такій же скупій, як і сам, панночці,— та й складали добро (Мирний, II, 1954, 263); Щороку оране поле покривалося лише скупо.. травою, а більше стирчало бур’янами (Кобр., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
скупо —
Скупо нар. Скупо.
Словник української мови Грінченка