Значення в інших словниках
-
слина —
[слина] -ние, д. і м. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
слина —
-и, ж. Рідина, що виділяється особливими залозами у ротовій порожнині людини та хребетних тварин і зволожує ротову порожнину, сприяє змочуванню та перетравлюванню їжі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
слина —
СЛИ́НА, и, ж. Рідина, що виділяється особливими залозами у ротовій порожнині людини та хребетних тварин, зволожує ротову порожнину й сприяє змочуванню та перетравлюванню їжі. В Кайдаша натекло повний рот слини (І.
Словник української мови у 20 томах
-
слина —
сли́на́: ◊ ве́рзти нісенітниці, які сли́на́ прине́се на язи́к говорити перше, що спаде на думку (ср, ст): Коли він питатиме про діда ще раз, то ми будемо йому верзти всякі нісенітниці, які тільки слина принесе на язик...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
слина —
Аж слину ликає. Про голодного, що дивиться як інші їдять. Плете, що слина на язик нанесе. Брехун.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
слина —
Виділення слинних залоз; безбарвна, тягуча, з легкими переливами рідина, до складу якої входять вода, мінеральні та органічні речовини, осн. травні ензими, напр., птіалін; див. ензими
Універсальний словник-енциклопедія
-
слина —
(аж) сли́на (з ро́та (по губа́х)) ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка.
Фразеологічний словник української мови
-
слина —
Сли́на, -ни, -ні
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
слина —
СЛИ́НА, и, ж. Рідина, що виділяється особливими залозами у ротовій порожнині людини та хребетних тварин, зволожує ротову порожнину й сприяє змочуванню та перетравлюванню їжі. В Кайдаша натекло повний рот слини (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
слина —
Слина, -ни ж. Слюна. Твої гроші роскотяться так, як слина. Чуб. V. 1135. ум. слинка, сли́ночка. Нашому маляті лиш слинку ковтати. Ном. № 1038.
Словник української мови Грінченка