смалити —
див. бити; палити; пиячити
Словник синонімів Вусика
смалити —
смалю, смалиш, недок. 1》 перех. Обпалювати вогнем, очищаючи від щетини, решток пір'я і т. ін.; обсмалювати. || Пошкоджувати вогнем що-небудь. || Піддаючи дії вогню, покривати кіптявою, робити чорним. || Завдавати опіків вогнем або чим-небудь гарячим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смалити —
СМАЛИ́ТИ, смалю́, сма́лиш, недок. 1. кого, що. Обпалювати вогнем, очищаючи від щетини, решток пір'я і т. ін.; обсмалювати. Смалити кабана; Смалити качку; // Пошкоджувати вогнем що-небудь. – Горенько моє, що воно [чарівне перо] пальці смалить!...
Словник української мови у 20 томах
смалити —
смали́ти вул. 1. швидко, енергійно йти (ст)||смарувати 2. бити (ср, ст)|| = валити 3. курити (м, ср) ◊ смали́ти куме́ти → кумета
Лексикон львівський: поважно і на жарт
смалити —
Лю, -лиш, недок. Курити. Пашлі смалить. Тут лох знайшовся з табакеркою (О. Ірванець).
Словник сучасного українського сленгу
смалити —
смали́ти (присма́лювати) ли́тки́ біля кого. Залицятися до кого-небудь, загравати з ким-небудь. Усім було помітно, як він смалив біля дівчини литки (З усн. мови). смали́ти халявки́ до кого. Залицятися до кого-небудь. — Гарна “фата”, нічого сказати!...
Фразеологічний словник української мови
смалити —
I. КУРИ́ТИ що і без додатка (цигарку, люльку тощо), ПАЛИ́ТИ, СМАЛИ́ТИ розм.; КАДИ́ТИ чим і без додатка, ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) чим і без додатка, розм. (часто, довго, з азартом); ПОКУ́РЮВАТИ розм., РОЗКУ́РЮВАТИ розм., ПОПА́ХКУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
смалити —
СМАЛИ́ТИ, смалю́, сма́лиш, недок. 1. перех. Обпалювати вогнем, очищаючи від щетини, решток пір’я і т. ін.; обсмалювати. В титаревій хаті патрали птицю та поросята, а на городі смалили кабана (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
смалити —
Смалити, -лю, -лиш гл. 1) Опалять, обжигать, жечь. Не до поросяти, коли свиню смалять. Ном. № 2054. 2) — люльку. Усиленно курить трубку. Сим. 14. 3) — литки, халяви до дівчини. Ухаживать за дѣвушкой. 4) Пить, тянуть. А він усе смале та смале наливку. Зміев. у.
Словник української мови Грінченка