спадати —
-аю, -аєш, недок., спасти, спаду, спадеш, док. 1》 Падати, летіти донизу під дією власної ваги. || з чого. Падати, відділяючись, відокремлюючись від чого-небудь, не утримуючись на чомусь. || Опадати, обсипатися з дерев, кущів і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
спадати —
СПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПА́СТИ, спаду́, спаде́ш, док. 1. Падати, летіти донизу під дією власної ваги. Метеори раз у раз спадали з неба на степ (І. Нечуй-Левицький); Передня куфа [кухва] спала їй на ноги та притовкла їх (М. Коцюбинський); // з чого.
Словник української мови у 20 томах
спадати —
ду́мка спа́ла / спада́є (на ро́зум) кому. Хто-небудь додумався до чогось. — Я і сам додумався, і з стариками радився, так нікому така думка не спала на розум (Г.
Фразеологічний словник української мови
спадати —
ЗВИСА́ТИ (про предмети — висіти, тримаючись на чому-небудь одним чи кількома кінцями), ВИ́СНУТИ, ПОВИСА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯ, ОПУСКА́ТИСЯ, СПАДА́ТИ, ОПАДА́ТИ, ПА́ДАТИ (про одяг, волосся, гілки і т. ін.); ВІДВИСА́ТИ (відхилившись від чогось).
Словник синонімів української мови
спадати —
СПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПА́СТИ, спаду́, спаде́ш, док. 1. Падати, летіти донизу під дією власної ваги. Метеори раз у раз спадали з неба на степ (Н.-Лев., І, 1956, 457); Передня куфа [кухва] спала їй на ноги та притовкла їх (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
спадати —
Спада́ти, -да́ю, -єш сов. в. спа́сти, -ду́, -де́ш, гл. 1) Упадать, упасть, сваливаться, свалиться, спасть. Нех на тебе всі нещастя з світа спаде і з неба. Чуб. V. 406. Без божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 26.
Словник української мови Грінченка