Значення в інших словниках
-
спалити —
(підпалити з метою помсти) пустити [червоного] півня; (знищити вогнем) обернути в попіл (перетворити на попіл) що; пустити [з] димом [за вітром] (з вогнем).
Словник фразеологічних синонімів
-
спалити —
[спалитие] -л'у, -лиеш; нак. -ли, -л'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
спалити —
див. спалювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
спалити —
СПАЛИ́ТИ див. спа́лювати.
Словник української мови у 20 томах
-
спалити —
спали́ти 1. спалити ◊ спали́ти сві́чку → свічка ◊ спали́ти ходаки́ → ходаки 2. шк. поставити незадовільну оцінку (м, ср, ст): А тоді його панна сріблисто засміялась і стала розповідати скоромовкою якусь історію в зв'язку з матурою.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
спалити —
(-лю, -лиш) док., кого. 1. крим. Підвести, видати, зрадити співучасників. БСРЖ, 558; СЖЗ, 95; ЯБМ, 2, 370. 2. жрм. Видати кого-небудь.
Словник жарґонної лексики української мови
-
спалити —
бода́й (хай би, неха́й би) грець спали́в у діжі́ кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, зневаги до когось, чогось, бажання позбутися когось, чогось. Бодай тебе грець спалив у діжі! (Укр.. присл..
Фразеологічний словник української мови
-
спалити —
МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ...
Словник синонімів української мови
-
спалити —
Спали́ти, спалю́, спа́лиш, -лять
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
спалити —
СПАЛИ́ТИ див. спа́лювати.
Словник української мови в 11 томах
-
спалити —
Спалити, -лю, -лиш гл. 1) Сжечь. Спалив та й попел по степу розвіяв. ЗОЮР. І. 120 Та ні вітер його не звіє, ні сонце його не спале. Мет. 208. 2) Опалить (солнцемъ кожу). 3) Безл. Мене спалило. Я вспылилъ, меня взорвало. Павлогр. у.
Словник української мови Грінченка