Орфографічний словник української мови

спокушати

спокуша́ти

дієслово недоконаного виду

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. спокушати — (намагатися привабити когось) зваблювати, знаджувати, баламутити, підманювати, (обманом) дурити, обманювати.  Словник синонімів Полюги
  2. спокушати — (чим) вабити, приваблювати, надити, принаджувати, манити, заманювати, підпускати бісиків кому, (надією) тішити; (на що) спонукувати, заохочувати, схиляти до; (дівчат) зваблювати, знаджувати, підманювати, зводити; док. СПОКУСИТИ, (дівчину) закрутити голову кому.  Словник синонімів Караванського
  3. спокушати — Баламутити, вабити, зваблювати, зводити (дівчину), знаджувати, надити, піддобрюватися, піддобрятися, підлещуватися, приваблювати, принаджувати, улещати, улещувати  Словник синонімів Вусика
  4. спокушати — -аю, -аєш і рідко спокушувати, -ую, -уєш, недок., спокусити, -ушу, -усиш, док., перех. 1》 Викликати сильне бажання мати що-небудь, робити щось (принадне, вигідне, приємне і т. ін.); приваблювати. || Бути принадним, спокусливим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спокушати — СПОКУША́ТИ, а́ю, а́єш і рідко СПОКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., кого, що. 1. Виклика́ти сильне бажання мати що-небудь, робити щось (принадне, вигідне, приємне і т. ін.); приваблювати.  Словник української мови у 20 томах
  6. спокушати — спокуша́ти до́лю. Уживається для застереження не робити що-небудь, пов’язане з зайвим риском, небезпекою. (Острожин:) Орест Михайлович, не спокушайте долі: вона не любить, коли нею нехтують її фаворити (Леся Українка)...  Фразеологічний словник української мови
  7. спокушати — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ...  Словник синонімів української мови
  8. спокушати — СПОКУША́ТИ, а́ю, а́єш і рідко СПОКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех. 1. Виклика́ти сильне бажання мати що-небудь, робити щось (принадне, вигідне, приємне і т. ін.); приваблювати.  Словник української мови в 11 томах
  9. спокушати — Спокуша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. спокуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Искушать, искусить. Хиба не чорт, щоб не спокусив? Ном. № 196.  Словник української мови Грінченка