спуст

спуст 1

іменник чоловічого роду

міра ємності; пристрій для відведення води

арх.

спуст 2

іменник чоловічого роду

струг

розм.

Значення в інших словниках

1. спуст — ч. 1》 род. -у, заст. Міра ємності: три відра (горілки). 2》 род. -а, розм. Те саме, що струг. 3》 род. -у, заст. Пристрій для відведення води. || Заставка (у млині).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. спуст — СПУСТ, ч. 1. род. у, заст. Міра ємності: три відра (горілки). Вродилось .. пиво чорнеє з лимоном, Сивушки же трохи не з спуст (І. Котляревський); Свої гроші в комору впровадив.  Словник української мови у 20 томах
3. спуст — спуст оберт (замка)(ст): Тільки по тому, як загачив двері і замкнув на два спусти, почувся в безпеці (Авторка); Вранці ще раз напоїв потопельника до безтями, замкнув його на чотири спусти в комірчині і пішов до фризієра (Керницький) ◊ добрий спуст вул.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. спуст — СПУСТ, ч. 1. род. у, заст. Міра ємності: три відра (горілки). Вродилось.. пиво чорнеє з лимоном, Сивушки же трохи не з спуст (Котл., І, 1952, 170). 2. род. а, розм. Те саме, що струг. 3. род. у, заст. Пристрій для відведення води.  Словник української мови в 11 томах
5. спуст — Спуст, -ту м. 1) Мѣра: три ведра водки. Котл. Ен. IV. 24. Тепер пішов до оренди да взяв спуст горілки; покрепивсь по гірких трудах, не забув і жінки. ЗОЮР. II. 89. 2) Большой рубанокъ, стругъ. НВолын., Екатер. у. Вх. Зн. 66. 3) = кощок. Шух. І. 229.  Словник української мови Грінченка