Орфографічний словник української мови

сріблильник

срібли́льник

іменник чоловічого роду, істота

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. сріблильник — -а, ч. Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач.) або карбує по сріблу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сріблильник — СРІБЛИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач.) або карбує по сріблу. У Чернігові [в XVII ст.] були цехи: теслярський, шевський, рибальський, кравецький, сріблильників, .. бондарів та ін (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  3. сріблильник — СРІБЛИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач.) або карбує по сріблу. У Чернігові [в XVII ст.] були цехи: теслярський, шевський, рибальський, кравецький, сріблильників,.. бондарів та ін. (Іст. УРСР, І, 1953, 285).  Словник української мови в 11 томах