струна —
[струна] -ни, д. і м. -н'і, мн. струние, струн дв'і струни
Орфоепічний словник української мови
струна —
Пружна волосяна, жильна, металева, синтетична (капрон, нейлон та ін.), шовкова нитка, натягнена на музичному інструменті, яка є вібратором — джерелом звуку. Для видобування низьких звуків застосовуються С., обкручені т.з. канителлю.
Словник-довідник музичних термінів
струна —
СТРУНА́, и́, ж. 1. Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що при коливанні створює звуки. Вшкварив по струнах. Старий грає, а Ярина З Степаном танцює (Т.
Словник української мови у 20 томах
струна —
И, ж., нарк. Голка до шприца. Постійно після цих наріків струни по під'їзду валяються. ◇ Прочистити струну — почистити голку до шприца перед ін'єкцією наркотику.
Словник сучасного українського сленгу
струна —
(-и) ж., нарк. Те саме, що спиця. БСРЖ, 572; ПСУМС, 67; СЖЗ, 97.
Словник жарґонної лексики української мови
струна —
-и, ж. 1》 Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що, коливаючись, створює звуки. || тільки мн., перен. Про звуки якого-небудь музичного інструмента; взагалі про музику, поезію. 2》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
струна —
болю́ча (слаба́, слабка́ і т. ін.) струна́ чия, кого. Найбільш вразливе місце; те, що особливо мучить, хвилює кого-небудь. (Ганна:) Ну, от се ж і є болюча струна для Льолика.
Фразеологічний словник української мови
струна —
СТРУНА́, и́, ж. 1. Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що при коливанні створює звуки. Вшкварив по струнах. Старий грає, а Ярина З Степаном танцює (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
струна —
Залізний стрижень в конструкції крокви.
Архітектура і монументальне мистецтво