стягати —
СТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, рідше СТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., СТЯГТИ́, СТЯГНУ́ТИ, стягну́, стя́гнеш; мин. ч. стяг, ла́, ло́ і стягну́в, ла, ло; док., кого, що. 1. Міцно з'єднувати, зв'язувати, скріплювати що-небудь чимсь.
Словник української мови у 20 томах
стягати —
-аю, -аєш і рідше стягувати, -ую, -уєш, недок., стягти і стягнути, стягну, стягнеш; мин. ч. стяг, -ла, -ло і стягнув, -нула, -нуло; док., перех. 1》 Міцно з'єднувати, зв'язувати, скріплювати що-небудь чимсь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стягати —
зніма́ти (стяга́ти) / зня́ти (стягти́) оста́нню соро́чку з кого. Доводити кого-небудь до крайнього зубожіння, залишати без засобів існування. Хоч з бідного багатий останню сорочку зніме, ніхто не посміє заступитись (Г.
Фразеологічний словник української мови
стягати —
ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИ рідше, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ...
Словник синонімів української мови
стягати —
Стяга́ти, -га́ю, -га́єш; стягти́ і стягну́ти, -гну́, -гнеш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
стягати —
СТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше СТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., СТЯГТИ́ і СТЯГНУ́ТИ, стягну́, стя́гнеш; мин. ч. стяг, ла́, ло́ і стягну́в, ла, ло; док., перех. 1. Міцно з’єднувати, зв’язувати, скріплювати що-небудь чимсь.
Словник української мови в 11 томах
стягати —
Стяга́ти, -га́ю, -єш сов. в. стягти, -гну, -неш, гл. 1) Стягивать, стянуть. Шину роблять коротчою.... щоб вона дужче стягла колесо. Ком. Р. І. 55. 2) Стаскивать, стащить, встаскивать, встащить. Стягли з його свитину. Стор. МПр. 83. Стяг на горище сало.
Словник української мови Грінченка