суддя —
(присяглий) член жюрі, (третейський) арбітр; мн. СУДДІ, зб. суд, жюрі.
Словник синонімів Караванського
суддя —
[суд':а] -д':і, ор. -д:ейу, мн. суд':і, суд':іў два суд':і
Орфоепічний словник української мови
суддя —
СУДДЯ́, і́, ч. 1. Службова особа в органах суду, яка виносить вирок у судовій справі. – Ходімо у паланку до військового судді – нехай він нас розсудить, хто з нас трьох злодій, бо вже, опріч нас, нікому і вкрасти тих грошей (О.
Словник української мови у 20 томах
суддя —
Коли карман пустий, то і суддя глухий. Якщо не маєш грошей, щоб підкупити суддю, то він не вирішить справу на твою користь. У кого суддя взяв, той справу виграв. Від кого суддя взяв хабара, на користь того він і вирішить справу.
Приповідки або українсько-народня філософія
суддя —
-і, ч. 1》 Службова особа в органах суду, яка виносить вирок у судовій справі. Народний суддя. Присяжний суддя. 2》 У спорті – той, хто судить змагання, гру. Суддя-інформатор — той, хто інформує про регламент, хід змагань.
Великий тлумачний словник сучасної мови
суддя —
АРБІ́ТР (той, хто судить спортивну гру, змагання), СУДДЯ́, РЕ́ФЕРІ (перев. у боксерських змаганнях). Арбітр (футбольного) матчу, не вагаючись, призначив винуватцям суворе покарання — пенальті (з газети); Суддя товариської зустрічі з баскетболу...
Словник синонімів української мови
суддя —
СУДДЯ́, і́, ч. 1. Службова особа в органах суду, яка виносить вирок у судовій справі. — Ходімо у паланку до військового судді — нехай він нас розсудить, хто з нас трьох злодій, бо вже, опріч нас, нікому і вкрасти тих грошей (Стор.
Словник української мови в 11 томах
суддя —
рос. судья обрана у встановленому законом порядку службова особа, що здійснює від імені держави розгляд у суді цивільних і кримінальних справ. При здійсненні правосуддя С. незалежний і підкоряється тільки закону. Згідно з чинним законодавством України С. обираються на безстроковий період.
Eкономічна енциклопедія
суддя —
Суддя, -ді м. Судья.
Словник української мови Грінченка