суспільник

суспі́льник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. суспільник — СУСПІ́ЛЬНИК, а, ч., розм. Учений, який працює в галузі суспільних наук. Представники так званих точних наук, техніки не раз закидали суспільникам, що вони ще не створили свого космічного корабля і не розщепили атома (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
2. суспільник — СУСПІ́ЛЬНИК, а, ч., розм. Учений, який працює в галузі суспільних наук. Представники так званих точних наук, техніки не раз закидали суспільникам, що вони ще не створили свого космічного корабля і не розщепили атома (Рад. літ-во, 1, 1962, 3).  Словник української мови в 11 томах