Значення в інших словниках
-
сіль —
(кухенна) кн. натрій-хлорид, (кримська) кримка, (кам'яна) б. з. ледянка, (жарту) П. квінтесенція, головна суть <�сенс>, (землі) ІД. еліта, (нетовчена) ІД. візницькі жарти, (англійська) ІД. проносне
Словник синонімів Караванського
-
сіль —
[с'іл'] сол'і, ор. с'іл':у, мн. сол'і, солеий
Орфоепічний словник української мови
-
сіль —
СІЛЬ, со́лі, ж. 1. Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
-
сіль —
Аби сіль і вода, то не буде голода. Навіть мінімальна їжа є гарантією того, що не буде голоду. Сіль тобі в вічі, а камінь у груди. Прокльон. Звітрена сіль не годиться на ніщо. Лихий чоловік невдалий до доброго діла.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
сіль —
солі, ж. 1》 Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін. || Біла речовина, що осідає на одязі від випарів поту. Зустрічати хлібом і сіллю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сіль —
cіль тобі́ в о́ці (в о́чі), фольк. Уживається як усталена форма застереження від зурочення. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: “сіль тобі в оці” (М.
Фразеологічний словник української мови
-
сіль —
ДО́ТЕП (влучний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком), ДО́КЛАДКА діал., ВІЦ діал.; СІЛЬ розм., ПЕ́РЕЦЬ розм. (те, що надає гостроти словам, висловлюванням). Вона регоче на всю хату і відбиває всі натиски гострим яким словом, влучним дотепом (Г.
Словник синонімів української мови
-
сіль —
Сіль, со́ли (як виняток), со́лі, сі́ллю; со́лі, со́лей
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
сіль —
СІЛЬ, со́лі, ж. 1. Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
-
сіль —
Сіль, со́ли ж. 1) Соль. Оце чвертку соли купив. ЗОЮР. І. 9. Хліба-соли вживати. 2) Не до соли. а) Не до того. Тепер мені не до соли, коли грають на басолі. Ном. в) Названіе пѣсни. Еней, матню в кулак прибравши, і «не до соли» примовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. І. 20.
Словник української мови Грінченка