торк

торк

іменник чоловічого роду, істота

представник давнього племені

частіше вживається у множині

торк 1

присудкове слово

від: торкатися

незмінювана словникова одиниця

розм.

торк 2

іменник чоловічого роду, істота

представник давнього народу

іст.

Значення в інших словниках

1. торк — ТОРК¹, пред., розм. Дія за знач. торкну́ти. [Зіля:] Де ж він, той Панас? [Катря:] Та там же в коридорі біля грубки. Почала я перегортати жар, подула на головешку, коли це торк мене щось за плече, торк... (С. Васильченко). ТОРК² див. то́рки.  Словник української мови у 20 томах
2. торк — I присудк. сл., розм. Уживається за знач. торкнути. II див. торки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. торк — ТОРК¹, присудк. сл., розм. Уживається за знач. торкну́ти. [Зіля:] Де ж він, той Панас? [Катря:] Та там же в коридорі біля грубки. Почала я перегортати жар, подула на головешку, коли це торк мене щось за плече, торк… (Вас., III, 1960, 127). ТОРК² див. то́рки.  Словник української мови в 11 томах