турище

тури́ще

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. турище — ТУРИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до тур². З другої стіни гляділа величезна голова тура – здобич самого Палія, котрого дикий турище трохи не підняв на свої криві роги (Д. Мордовець).  Словник української мови у 20 томах
2. турище — -а, ч. Збільш. до тур II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. турище — ТУРИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до тур². З другої стіни гляділа величезна голова тура — здобич самого Палія, котрого дикий турище трохи не підняв на свої криві роги (Морд., І, 1958, 164).  Словник української мови в 11 томах
4. турище — Турище, -ща с. ув. отъ тур. Дикий турище трохи не підняв на свої криві роги. Морд. Пл. 97.  Словник української мови Грінченка