туркут —
ТУ́РКУТ див. ту́ркіт¹.
Словник української мови у 20 томах
туркут —
див. туркіт I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
туркут —
I. ТУ́РКІТ (ТУ́РКУТ) (голуб), ТУ́РМАН. На тополю присів туркут і твердив собі: "Тур-тур" (С. Чорнобривець); На даху попівського голубника на весняному сонці породисті турмани й дутиші (О. Донченко).
Словник синонімів української мови
туркут —
ТУ́РКУТ див. ту́ркіт¹.
Словник української мови в 11 томах
туркут —
Туркот, туркут, -та м. 1) Порода голубя, турманъ. Ходить туркот волохатий. Попотурчи, туркоте. Ном. № 2732. Позирав, ходив як туркут, голуб волохатий. Мкр. Н. 30. 2) Ворчунъ, сварливый человѣкъ. Шейк. --------------- Туркут см. туркот.
Словник української мови Грінченка