фронт — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

фронт — «обличчя»[ IV, 140] (дослівно «чолова стіна дому») [ОГ] Споневіряти їм фронт: Набити по пиці [ІФ-1905] Словник з творів Івана Франка
фронт — Театр воєнних дій; лінія боїв, фронтова <�передова> лінія, ф. передова; (праці) поле діяльности, сфера, нива, стезя; (народній) рух; (будови) ФАСАД|А|. Словник синонімів Караванського
фронт — [фронт] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. фронти, фроун'т'іў два фронтие Орфоепічний словник української мови
фронт — 1. боїще, боєвище 2. перед, чоло Словник чужослів Павло Штепа
фронт — ФРОНТ, у, ч. 1. У шикуванні військ – лицева сторона. Капітан Косарєв звільна пройшовся вздовж по фронту роти, пильно перевіряючи бадьорий вигляд солдатських облич (Я. Качура); – А виправка у вас поганенька, – зауважив штабс-капітан, обійшовши фронт (С. Словник української мови у 20 томах
фронт — фронт 1. передня, лицьова сторона; фасад (ср, ст) 2. вул. обличчя (ст)|| = лице ◊ зміни́ти фронт змінити ставлення (ст): Раптом змінила фронт до мене, прихильно розмовляла зі мною... Лексикон львівський: поважно і на жарт
фронт — -у, ч. 1》 У шикуванні військ – лицева сторона. || Військовий стрій шеренгами. || перен. Лінія протяжності чого-небудь. 2》 У бойовому порядку – сторона військової частини, підрозділу, обернена до ворога, а також територія, зайнята такою частиною... Великий тлумачний словник сучасної мови
фронт — [франц. front, від лат. frons (frontis) – лоб, чоло, чільна сторона] 1. Лінія розгортання військ, а також бойового зіткнення з ворогом. Словник іншомовних слів Мельничука
фронт — єди́ним фро́нтом. Дружно, разом, одностайно. Крізь кров і муки, Через дріт, гармати, штики Подають один одному руки Селяни й робітники, Щоб разом — єдиним фронтом — Розбити гнобителів фронт (М. Фразеологічний словник української мови
фронт — ГА́ЛУЗЬ (окрема частина, сторона фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства), ДІЛЯ́НКА, СФЕ́РА, ПО́ЛЕ, НИ́ВА, ЦА́РИНА, ФРОНТ, ЛАН, АРЕ́НА книжн., ПО́ПРИЩЕ книжн., рідко. Словник синонімів української мови
фронт — Фронт, -ту; фронти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
фронт — ФРОНТ, у, ч. 1. У шикуванні військ — лицева сторона. Капітан Косарєв звільна пройшовся вздовж по фронту роти, пильно перевіряючи бадьорий вигляд солдатських облич (Кач., Вибр. Словник української мови в 11 томах