харчити

харчи́ти

дієслово недоконаного виду

харчувати

розм.

Значення в інших словниках

1. харчити — ХАРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок., кого, розм., рідко Те саме, що харчува́ти 1–4. – Іван такий неслухняний, .. недобрий син: батька рідного лає, .. не хоче зодівати, не хоче годити! Ми ж вас харчимо, ми вам раді, ми вас почитаємо... (Грицько Григоренко).  Словник української мови у 20 томах
2. харчити — -чу, -чиш, недок., перех., розм. Те саме, що харчувати 1-4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. харчити — ГОДУВА́ТИ (забезпечувати кого-небудь їжею), ПРОГОДО́ВУВАТИ, ХАРЧУВА́ТИ, ПРОХАРЧО́ВУВАТИ, ЖИВИ́ТИ розм., ХАРЧИ́ТИ розм. рідше, КОНТЕНТУВА́ТИ заст., СТРАВУВА́ТИ діал.; СТОЛУВА́ТИ розм. (за плату). — Док.: прогодува́ти, прохарчува́ти, прохарчи́ти.  Словник синонімів української мови
4. харчити — ХАРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок., перех., розм. Те саме, що харчува́ти 1-4. — Іван такий неслухняний, ..недобрий син: батька рідного лає, ..не хоче зодівати, не хоче годити! Ми ж вас харчимо, ми вам раді, ми вас почитаємо… (Григ., Вибр., 1959, 47).  Словник української мови в 11 томах
5. харчити — Харчити, -чу, -чиш гл. = харчувати. Харчив його місяць. Прил. у.  Словник української мови Грінченка