хитати —
ХИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ХИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз; колихати, гойдати, розгойдувати. Віє вітер, повіває, Кораблі хитає (С.
Словник української мови у 20 томах
хитати —
-аю, -аєш, недок., хитнути, -ну, -неш, док. 1》 перех. і без додатка. Надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз; колихати, гойдати. || Ритмічно погойдувати кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хитати —
підмо́чувати (хита́ти) / підмочи́ти (розхита́ти) репута́цію (авторите́т). Певними вчинками, діями і т. ін. створювати негативну думку про кого-небудь, заплямовувати когось.
Фразеологічний словник української мови
хитати —
КОЛИХА́ТИ (дитину — на руках чи в колисці), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, ХИТА́ТИ, ЛЮ́ЛЯ́ТИ розм. (приспівуючи). — Колиши вже, колиши! З тебе, бачу, добра нянька (І. Нечуй-Левицький); Як ми будем, молодий козаче, мандрувати, Хто ж буде наше дитятко колисати? (П.
Словник синонімів української мови
хитати —
ХИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ХИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. і без додатка. Надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз; колихати, гойдати. Віє вітер, повіває, Кораблі хитає (Рудан., Тв.
Словник української мови в 11 томах
хитати —
Хитати, -таю, -єш гл. Шатать, качать. Ой у полю билина, вітер нею хитає. Чуб. V. 74. Сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитинку. МВ. ІІ. 178. Хитати головою. Ой тихо, тихо Дунай воду хитає. Грин. ІІІ. 494.
Словник української мови Грінченка