Значення в інших словниках
-
цех —
(ремісників) ІСТ. об'єднання, (в Англії) гільдія; (фабричний) р. робітня; (сатириків) П. когорта, плеяда, хор.
Словник синонімів Караванського
-
цех —
[цех] -ху, м. (ў) цеиху, мн. цеихи, цеих'іў два цехие
Орфоепічний словник української мови
-
цех —
(ремісників) союз, див. юнія, (у виробні) відділ
Словник чужослів Павло Штепа
-
цех —
рос. цех 1. В епоху феодалізму — об'єднання ремісників однієї або близьких спеціальностей з метою захисту власних виробничих інтересів, взаємозахисту. 2. Основний виробничий підрозділ підприємства, виробничої фірми. Розрізняють Ц. основні, допоміжні, обслуговуючі, підсобні, побічні.
Eкономічна енциклопедія
-
цех —
ЦЕХ, у, місц. в. у цеху́, ч. 1. Об'єднання ремісників однієї або близьких спеціальностей за феодалізму, яке являло собою замкнуту корпорацію, що захищала їхні станові інтереси.
Словник української мови у 20 томах
-
цех —
-у, місц. в. у цеху, ч. 1》 Об'єднання ремісників однієї чи близьких спеціальностей за феодалізму, яке являло собою замкнуту корпорацію, що захищала їхні станові інтереси. || Об'єднання людей одного соціального стану. || перен. Про людей одного фаху.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
цех —
(нім. Zeche) 1. В епоху феодалізму – об’єднання ремісників міст (однієї або близьких спеціальностей); замкнута корпорація, що захищала станові інтереси ремісників як дрібних виробників. 2. Основний виробничий підрозділ промислового підприємства (заводу, фабрики).
Словник іншомовних слів Мельничука
-
цех —
Цех, це́ху, в -хові; це́хи, -хів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
цех —
ЦЕХ, у, місц. в. у цеху́, ч. 1. Об’єднання ремісників однієї або близьких спеціальностей за феодалізму, яке являло собою замкнуту корпорацію, що захищала їхні станові інтереси.
Словник української мови в 11 томах
-
цех —
Цех, -ха м. 1) Цехъ. Кушнирський цех. О. 1862. VIII. 32. 2) Цеховой значекъ. 3) Хоругви церковныя съ принадлежностями. Піп з цехом виходив, — молебствували. Грин. II. 155. Жінка позвала попа, щоб то його поховати. Піп видав цех з церкви. Рудч. Ск. І. 167.
Словник української мови Грінченка