цупко —
ЦУ́ПКО. Присл. до цупки́й. – Ай! – скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі (А. Свидницький); [Лев:] Той клятий Водяник! ..
Словник української мови у 20 томах
цупко —
Присл. до цупкий. || перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. || перен., розм. Дуже міцно, сильно. || Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого-, що-небудь. || перен., діал. Швидко, прудко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цупко —
ЩІ́ЛЬНО (сильно притиснувши, приєднавши один до одного або до чогось), МІ́ЦНО, ТІ́СНО, ТУ́ГО, ЦУ́ПКО. Тонка бомбакова сорочка щільно обіймала її молоде тіло (М. Коцюбинський); Губи він навмисно стулює міцно (О.
Словник синонімів української мови
цупко —
Цу́пко, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цупко —
ЦУ́ПКО. Присл. до цупки́й. — Ай! — скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі (Свидн., Люборацькі, 1955, 97); [Лев:] Той клятий Водяник!..
Словник української мови в 11 томах
цупко —
Цупко нар. 1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк. Греб. 376. Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов. Котл. Ен. І. 27. Вчора цупко п'яний був. Кв. Цупко захріп. Полт. І мене цупко узяла була холера.
Словник української мови Грінченка