цюрити

цюри́ти

дієслово недоконаного виду

дзюрити

розм.

Значення в інших словниках

1. цюрити — ЦЮРИ́ТИ, и́ть, недок., розм. Те саме, що дзюри́ти. – Цигане, чому ти хати не покриєш? Аде [глянь], всюди цюрить! – Та як тепер покривати, коли дощ іде? (народний жарт); – Будеш ти матися! Кров із тебе цюритиме, так будуть бити! (Л. Мартович).  Словник української мови у 20 томах
2. цюрити — цю́рити 1. падати (про дощ): Дощ цюрить, але люди ходять жваво (Боберський); Дощ на вікна цюрив І чухавсь об двері Вітер безпритульний (Бабай)||лити 2. = цюняти  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. цюрити — -ить, недок., розм. Те саме, що дзюрити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цюрити — ЛИ́ТИСЯ (про будь-яку рідину), ЛЛЯ́ТИСЯ рідше, ТЕКТИ́, ЛИ́ТИ, БІ́ГТИ, ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ТОЧИ́ТИСЯ, РИ́НУТИ підсил., ЦІДИ́ТИ підсил., ЮШИ́ТИ підсил., СИ́ПАТИСЯ розм., ХЛЮЩА́ТИ розм., ЦІ́ВКОЮ БИ́ТИ підсил. розм., ТОКУВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. цюрити — ЦЮРИ́ТИ, и́ть, недок., розм. Те саме, що дзюри́ти. — Цигане, чому ти хати не покриєш? Аде [глянь], всюди цюрить! — Та як тепер покривати, коли дощ іде? (Україна.., І, 1960, 292); — Будеш ти матися! Кров із тебе цюритиме, так будуть бити! (Март., Тв., 1954, 131).  Словник української мови в 11 томах
6. цюрити — Цюрити, -рю, -риш гл. = дзюрити. Гол.  Словник української мови Грінченка