чос —
ЧОС, у, ч., заст. Свербіж.
Словник української мови у 20 томах
чос —
У, ч. Безглузді розмови, пусті обіцянки. Галімий чос: не вір жодному слову.
Словник сучасного українського сленгу
чос —
-у, ч., заст. Свербіж. Давати чосу — а) дуже бити кого-небудь, успішно обороняючись; б) завдавати нищівного удару, давати належну відсіч ворогові; в) вичитувати кого-небудь; лаяти, сварити; г) поспішно тікати, бігти куди-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чос —
дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) чо́су (джо́су) кому і без додатка. 1. Бити кого-небудь. Пробували було нападати на малюка, але він давав їм такого чосу, що всі охочі до легких перемог стали його сахатись (О. Ільченко); — А, ви, сякі-такі! попались?...
Фразеологічний словник української мови
чос —
СВЕРБЛЯ́ЧКА (хворобливо-лоскітливе подразнення шкіри), СВЕРБІ́Ж, СВЕРБЕ́ЦЬ, СВЕРБ, СВЕРБІ́ННЯ, ЧОС заст.
Словник синонімів української мови
чос —
ЧОС, у, ч., заст. Свербіж. ◊ Дава́ти (да́ти, задава́ти, зада́ти, завдава́ти, завда́ти) чо́су: а) дуже бити кого-небудь, успішно обороняючись. Базарські незабаром помітили маленького задираку.
Словник української мови в 11 томах
чос —
Чос, -су м. Зудъ; чесотка. дати, завдати чо́су. Дать трепку. Дав часу! Мир. ХРВ. 274. Задали ж ми чосу дияволенному Кирикові! Крівавого дали прочухана. К. ЦН. 274. Завдали такого чосу, що й сам ватажок там же й ніжки відкидав. Стор. II. 58.
Словник української мови Грінченка