шамрити —
ШАМРИ́ТИ див. шамра́ти.
Словник української мови в 11 томах
шамрити —
Шамри́ти, -рю, -риш гл. Шелестѣть, шуршать. Шамрять та й шамрять там у куточку, аж то жуки. Харьк. у. А він рукою туди-сюди шамрить, шука чогось. Новомоск. у. до́щик шамри́ть — о тихомъ дождѣ. Зміев. у.
Словник української мови Грінченка