шморг —
ШМОРГ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шмо́ргати і шморгну́ти. Почухався Хома, став озиратись Сюди-туди переминається... далі шморг з хати мовчки!.. (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови у 20 томах
шморг —
Шморг, виг.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шморг —
ШМОРГ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шмо́ргати і шмо́ргнути. Почухався Хома, став озиратись Сюди-туди переминається… далі шморг з хати мовчки!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 235).
Словник української мови в 11 томах
шморг —
Шморг меж. 1) Дергъ. 2) Выражаетъ быстрое проникновеніе куда. Округ ярмарок, в середині шарварок, та в дірку шморг. Ном. стр. 294, № 139. За ним погнались, а він добіг до Луки та шморг у його хату. Воли це Третяк шморг із сіней. Новомоск. у.
Словник української мови Грінченка