щучник

щу́чник

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. щучник — ЩУ́ЧНИК, у, ч., бот. Багаторічна трав'яниста рослина, злак, що росте на берегах річок та луках. Лука була вкрита біловусом, щучником дернистим та мітлицею звичайною (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
2. щучник — -у, ч., бот. Багаторічна трав'яниста рослина; злак, що росте на берегах річок і луках.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. щучник — ЩУ́ЧНИК, у, ч., бот. Багаторічна трав’яниста рослина, злак, що росте на берегах річок та луках. Лука була вкрита біловусом, щучником дернистим та мітлицею звичайною (Хлібороб Укр., 5, 1966, 24).  Словник української мови в 11 томах