Значення в інших словниках
-
язикатий —
Пащекуватий, пискатий, хто має довгий язик, БАЛАКУЧИЙ; гострий на язик
Словник синонімів Караванського
-
язикатий —
див. балакучий; дотепний
Словник синонімів Вусика
-
язикатий —
[йазиекатией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і
Орфоепічний словник української мови
-
язикатий —
ЯЗИКА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який любить багато говорити, сперечатися, сваритися; балакучий. – Відкіль це взявся неборак? Чому ж йому ніхто не cкаже? Та це вже, справді, сором, глум!.. – Цить, язикатий! – дядько каже, – Бо то ж мій кум... (Л.
Словник української мови у 20 томах
-
язикатий —
язика́тий: ◊ язика́та фе́ська → феська
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
язикатий —
-а, -е, розм. 1》 Який любить багато говорити, сперечатися, сваритися; який влучно, дотепно висловлюється. 2》 Який має форму язика (у 1 знач.) (про вогонь, полум'я, хвилі і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
язикатий —
БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм.
Словник синонімів української мови
-
язикатий —
Язика́тий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
язикатий —
ЯЗИКА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який любить багато говорити, сперечатися, сваритися; який влучно, дотепно висловлюється. — Відкіль це взявся неборак? Чому ж йому ніхто не cкаже? Та це вже, справді, сором, глум!.. — Цить, язикатий!...
Словник української мови в 11 томах
-
язикатий —
Язикатий, -а, -е Болтливый. Язиката баба.
Словник української мови Грінченка