яєчко —
[йайечко] -чка, м. (на) -чку, р. мн. -чок
Орфоепічний словник української мови
яєчко —
ЯЄ́ЧКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до яйце́. Курочка ряба .. злізла на поличку Та знесла яєчко (з казки); Чайці не треба багато містечка: В ямку вона упаде Й, сонцем пригріта, маленькі яєчка Одно за одним кладе (Я.
Словник української мови у 20 томах
яєчко —
-а, с. 1》 Зменш.-пестл. до яйце. 2》 анат. Парна чоловіча статева залоза людини і ссавців, орган розмноження і внутрішньої секреції. Додаткове яєчко анат. — вада розвитку, що полягає у наявності третього яєчка, яке може мати або окрему, або загальну з нормальним яєчком сім'явивідну протоку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
яєчко —
Чоловіча статева залоза, що виробляє сперматозоїди; у хребетних також чоловічі статеві гормони.
Універсальний словник-енциклопедія
яєчко —
ЯЙЦЕ́ (захищена від зовнішнього впливу шкаралупою овальної форми сукупність білка й жовтка, з яких утворюється зародок птахів і деяких тварин; уживається як продукт харчування), КО́КО дит.; ЯЄ́ЧКО (невелике); ПО́КЛАДКИ мн. розм., КРА́ШАНКА діал. (куряче).
Словник синонімів української мови
яєчко —
Яє́чко, -ка, -ку, на яє́чку; яє́чка, яє́чок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
яєчко —
ЯЄ́ЧКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до яйце́. Курочка ряба.. злізла на поличку Та знесла яєчко (Укр. дит. фольк., 1962, 109); Чайці не треба багато містечка: В ямку вона упаде Й, сонцем пригріта, маленькі яєчка Одно за одним кладе (Щог.
Словник української мови в 11 томах
яєчко —
Яєчко, -ка с. 1) ум. отъ яйце. 2) кото́ве, котя́че яєчко. Родъ растенія. Конст. у. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка