ігуменя —
ІГУ́МЕНЯ, і, жін. У православній церкві — управителька жіночого монастиря. Із келії матушки-ігумені вискочила келейниця і кидалась по подвір’ї, мов тороплена (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 109); Подорожні в’їхали на монастирське подвір’я.
Словник української мови в 11 томах
ігуменя —
Ігуменя, -ні ж. Игуменья.
Словник української мови Грінченка