Значення в інших словниках
-
індуктивний —
ІНДУКТИВНИЙ – ІНДУКЦІЙНИЙ – ІНДУКТОРНИЙ Індуктивний. 1. У логіці – який ґрунтується на індукції: індуктивний метод, індуктивний умовивід.
Літературне слововживання
-
індуктивний —
Индуктивный — inductive — induktiv — оснований на індукції, той, що користується методом індукції; і. м е т о д засіб дослідження. при якому від спостереження окремих фактів і явищ переходять до встановлення загальних правил і законів; і.
Гірничий енциклопедичний словник
-
індуктивний —
Збудний
Словник чужослів Павло Штепа
-
індуктивний —
рос. индуктивный 1. Заснований на індукції; той, що користується методом індукції. 2. Метод дослідження, за якого від спостереження окремих фактів і явищ переходять до встановлення загальних правил і законів.
Eкономічна енциклопедія
-
індуктивний —
-а, -е. 1》 лог. Який ґрунтується на індукції, пов'язаний з методом індукції (у 1 знач.). Індуктивна логіка — розділ логіки, в якому вивчають логічні процеси переходу від знання про одиничне й окреме до знання про загальне.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
індуктивний —
індукти́вний заснований на індукції, той, що користується методом індукції; ¤ і. метод – засіб дослідження, при якому від спостереження окремих фактів і явищ переходять до встановлення загальних правил і законів; ¤ і.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
індуктивний —
Індукти́вний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
індуктивний —
ІНДУКТИ́ВНИЙ, а, е. 1. лог. Який грунтується на індукції (у 1 знач.). Арістотелева поетика була не догматична, а індуктивна: до сформулювання правил критик доходив, простудіювавши багато творів даної категорії (Фр.
Словник української мови в 11 томах