інспектор —
[інспектор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -екторие/-еиктори, -ектор'іў/-еиктоур'іў два інспекторие
Орфоепічний словник української мови
інспектор —
Звіряч, вивіряч, наглядач
Словник чужослів Павло Штепа
інспектор —
рос. инспектор (латин. inspec-tor — наглядач) — посадова особа, що здійснює контроль за правильністю дій підвідомчих органів і осіб або за виконанням законів у певній спеціальній галузі.
Eкономічна енциклопедія
інспектор —
-а, ч. 1》 Посадова особа в державних установах, що здійснює нагляд і контроль за правильністю їхніх дій, виконанням законів, інструкцій і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
інспектор —
інспе́ктор (від лат. inspector – наглядач) службова особа в державних установах, яка здійснює нагляд і контроль за правильністю дій, виконанням законів, постанов, інструкцій.
Словник іншомовних слів Мельничука
інспектор —
КОНТРОЛЕ́Р (особа, що контролює чи перевіряє когось, щось); РЕВІЗО́Р (особа, що перевіряє правильність і законність діяльності підприємства, установи, службової особи тощо); ІНСПЕ́КТОР (посадова особа в державних установах, на підприємствах...
Словник синонімів української мови
інспектор —
ІНСПЕ́КТОР, а, ч. 1. Посадова особа в державних установах, на підприємствах, у громадських організаціях, що здійснює нагляд і контроль за правильністю їх дій, виконанням законів, інструкцій, постанов, ухвал і т. ін.
Словник української мови в 11 томах